Безмір почуттів світлих маю я.
Всі вони живуть, начебто сім’я,
В серденьку моїм. Серце – їхній дім.
Разом жити в нім затишно їм всім.
Поміж ними чвар не бува повік.
Всі вони живуть дружно цілий вік,
Щоб щасливим я разом з ними був
Протягом життя, із яким прибув
Я в цей світ, в якім і живу в цю мить,
Доки в грудях ще серце стукотить,
А у ньому ви, світлі почуття.
Будете ви у нім протягом життя
Усього мого. Обіцяю вам.
Я ніколи вас з серденька не дам
Вигнати. Воно є ваш рідний дім.
Будете повік жити ви у нім.
Темні ж почуття на усе життя
Вижену усі я у небуття,
Щоб нікого вже не терзали, ні,
Щоб усім жилось всмак, а не мені
Лиш. В серця людей світлі почуття
Приведу, як в дім, і без вороття.
Будуть всі вони у серцях людських.
В світі цім не буде більш людей сумних.
Радісні й щасливі будуть люди всі
В світі цім навіки, у його красі
Всій, допоки серця тихий стук звучить,
Житимуть, старанно будуть і робить,
Щоби так і сталось, щоби так було
І усе життя в них, наче квіт, цвіло.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2021
