- Здоров, Йване! Як робота?
Чи плявдує, чи гризота?
Сонце сильно докучєє?
Шлях тебе ще не трафлєє?
- Шо тобі, Штефку, сказати,
До всього тра щастє мати,
До роботи, до погоди,
До дощу й до прохолоди.
- Помінєвсє клімат, Йване,
І передчуття погане,
Шо чекают катаклізми
На всі живі організми.
- Як смо були бахурєма,
То погода не проблєма,
Пекло, гріло, дуло...
Нам всьо єдно було.
Ну а нинька Сонце праже
Хмарина сє не покаже,
Вітер не подує,
Вот так хлоп й ґарує.
- Й чим сє тамка контитуєш,
Коли кажеш, що ґаруєш?
- Всьой в роботі, як в смолі,
( хоч й не тиснут мозолі)
Тра сє наробити
Аби толь встелити.
Перше влєли на панелі
Із смоли мастила
Би потому сє до неї
Перша толь вчепила.
Далі дамо другу
І так йдем по кругу.
То всьо траба вогнем гріти
Зверха ще ти Сонце світи,
Поверх сорок без тінИ,
Плюс ще пражишсє в вогни,
Грієш смолу й толі
І бредеш поволі.
Ще вогнем стики стєгаєш
Хочеш гаком, хоч клєкаєш
І так цалий день
Пекельний вогень.
Нас тамка лиш двоє
Пражит тіло своє.
- А я виджу ти зчорнів,
Як той негр з Сахари,
Думов, що ти може їздив
З Ганьков на Канари?
- Їжджу, Штефку, на колінах
Тай грію суглоби,
Тече вода із чола
Й лєю до вонтроби.
Та до восени вже йде,
Бузьки відлетіли,
Нарікати нема чо,
Маєм, що хотіли.
04.09.2025 р.
