Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Коломоєць: Жовтіє листя. Золотом осіннім… - ВІРШ

Жовтіє листя. Золотом осіннім Ще піддає у парк осінніх чар. І ніжно-ніжно в порусі невиннім Торкається на мить щасливих пар. Чи раде, що тепер такий парк людний, Наповнений коханням молодих, Бо завжди голос юності- пробудний, Який же світ щасливий йде від них. Чи, може, хтось вночі тут водить казку, Та вранці, як від неї гляне в світ, Відчує і привітність його й ласку, Хоч не припинить до землі політ. Жовтіє, пада листя. Вийду ранком,— Ой, як його багато прилягло Біля воріт, і клумб, і понад ґанком!— Це осінь входить у моє село. А я ще більш люблю оцю прив’ялість, Ці перебіги холоду й тепла. І (хай пробачить цю мою зухвалість), Роки вона зганя мені з чола. Як важко ненавидіть щось на світі! Як легко і прекрасно щось любить! А листя пада, нагулявшись в літі, Щоб знов весною землю пробудить. 17.09.1998 ©Коломоєць Людмила Петрівна