Де ясла повні й є водиця,
Господар добрий, тим гордиться.
Що живність сита і здорова,
І кінь стрункий та і корова,
Із задоволенням доїться,
Їсть добре й пАстись не ліниться.
Садок гарненький біля хати,
У вільний час є де гуляти.
Та й хата - добрая оселя,
Висока, світла і весела.
Все на городі вгору рветься,
Чи то цвіте, чи гарно в'ється.
Хазяїн гарний, а хазяйка,
В селі відома господарка.
У хаті все блищить, світлиця,
Такою можна й погордиться.
То й людям добре цим живеться,
Хоча не з неба їм дається.
Бо щоб хазяйство це тримати,
Усі повинні працювати.
Сусіди в них - Петро й Одарка,
Вона - ніяка господарка,
А він за що лиш не візьметься,
Воно ламається, чи рветься.
У них в садку одні лиш хащі,
Бо в лісі й то дерева кращі.
Кругом бур'ян і лобода,
Та й в хліві, там також біда...
В корови ребра лиш й хребтина,
Голодна й змучена скотина.
Не завжди є що їсти й пити,
Та добре вміють в тім винити...
Усіх, що все не так ведеться,
Що в когось воно десь береться.
В сусідів в них земля чорніща,
Й город в долину, трохи нижче.
У них дощі, буває йдуть,
А тут краплини лиш впадуть.
Тому й чекають лиш ту мить,
Коли в сусідів щось згорить.
Та й тим ото вони радіють,
Що зла комусь бажати вміють.
Отак й про нашу Україну,
Бажають нам біди та згину.
В. Небайдужий.
Вересень 2025р.
