Неминуче зло і добро вже зростає із втратою.
Тут не спутати вороного з гнідою кобилою.
Зв'язані тісно їх діяння з тією відплатою,
Як луна зі звуком, як тінь із предметом, мов "найближчі".
Їх стосунки зрозуміти просто, це не хитра справа.
Люди істинно дурні у діянні свому і вперті.
Скільки між ними гризні із-за користі у державах.
Попадаючи у вир, криницю топлять усіх спершу...
Роють без усякого смислу й мети для когось муки.
Прозябая від страху, що в день, так і вночі, постійно.
Виникають у них мерзькі жалості, чухають руки...
Щире слово від цих нелюдів не почути надійне!
Так, люди деградують. 
