Воно - вогонь, яким удвох горіти,
Та - гріти,
Коли, навзаєм, в парі - зігріває,
Палає.
Його не можна, часто - зрозуміти,
Зустріти,
Та, кожен у житті, - цього жадає,
Шукає.
Воно і нерозділене - не гасне,
Прекрасне, -
Не маючи - життєву перспективу,
Щасливу, -
Буває: пожиттєве, повсякчасне,
Негласне, -
Міцну людину створює й красиву,
Чутливу.
У щасті інших - і своє вбачати, -
Кохати.
За пару, ущасливлену, - радіти, -
Любити,
Собою - там ніяк не заважати, -
Бажати:
Своєму серцю - відгук десь зустріти,
Ожити...
Не має часу термінів настання -
Кохання,
І - місць не обирає, де - здобуде,
Прибуде.
Прикрасою людського існування,
Пізнання, -
Його: чекали і чекають люди, -
Всюди.
Моя авторська пісня на цей мій вірш: ВОНО – ВОГОНЬ, ЯКИМ – УДВОХ ГОРІТИ - на моєму каналі в ЮТУБі:
https://youtu.be/mw6dRCXipQs?si=PTLhdpzxK12k9-Or
