Один з поодиноких віршів сімейного життя, коли здавалось, що я була щасливою. Так і було, липень 2017 року - малесенький синочок на руках, ми крутились навколо його милого аґу:) я починала вірити у краще майбутнє і все було начебто добре, та тимчасово...
а ти не вір дощу, як плаче...
і приголуб, коли сумна.
хоча під коциком й калачем,
чекаю лиш твого тепла?
і висохнуть в секунді сльози,
веселкою загра в очах.
і я забуду наші грози,
в обіймах твоїх ожива.
давай нап'ємось зранку кави,
а в день придумаєм сценарій?
до вечора ще щось цікаве,
а далі ніжність нічних магій?
торкаюсь ніжно твоїх рук,
торкнись моїх і ти відчуєш -
що пропадає десь мій сум,
і я всміхаюсь - як цілуєш.
03/07/2017 - с. Настасів Тернопільського району.
