Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Рунельо Вахейко: НАМИЛУВАТИСЬ БИ - ВІРШ

Намилуватись би, Господи, Білим цвітом вишневих садів, Насолодитись би досита Смаком зрілих, налитих плодів Під вишнею передвечірньою, Коли лист осінній, немов Промінь летить уповільнено В долоні, щоб вірив я знов Сину Божому, обіцявшому Неймовірну колись благодать! Що ж мені із душею заклякшою Зостається чого ще чекать, Коли все викликає оскомину, А душа така, - хоч розіпни! І не діждешся правди ніколи, Не здобута яка з давнини. Та мов ягоду, тайну розкушую, Знов сприйнявши на віру слова, Наче вени розпорюю, згустками Бризкає ягода на рукава. І коли вже багряна кісточка З закривавлених вуст упаде, Відкриється, - буде точнісінько, Що замислено наперед.