В серпня гаснучім погляді - вся меланхолія літа.
Жухнуть очі та трави, яскравіше тільки зірки.
Мед цілунків і квітів у спогади вже перелито.
Тільки от парадокс - посмак дивно солодко - гіркий.
Час буяння плодів, передбачень осіннього тліну,
Молодого вина і невіри в прийдешність снігів.
Усвідомлення час - цього літа хтось тихо загинув,
Доки ти прагнув сенсів, яких так і не зрозумів.
Меланхолія літа у гаснучім погляді серпня.
Шурхіт жухлого листя обертається в грудях на щем.
Знову линути в осінь,чомусь, відтепер вже нестерпно.
Літо, arrivederci! Хочу вірити - стрінемось ще...
30.08.2025
Дякую!