Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Білоозерянська Чайка: Лаштувалося літо в дорогу - ВІРШ

Збиралося літо в далеку дорогу, І так чорнобривці теплом обіймало, Аж вітер притих, хоч бував і зухвалим, Прощанню розчуливсь... не вдієш нічого. Забарвились кущики глоду в червоне, Дозрілі плоди, так і просяться з'їсти. Дорідне висить виноградне намисто, Схвильовано каже: скуштуй стигле гроно! А літо тужило, розлука боліла З полями у сонечках соняшникових. "Коли ж бо побачить край трепетний знову? Аби тільки все це лишилося цілим... І щоб на торік миру разом радіти!" -- Так думало й в даль лаштувалося літо.