Це не щасливе сімейне життя, це тягарне співіснування, якщо один з двох має вразливе серце, а іншому - похуй...:
а я плачу сьогодні, немов із дощем,
бачу краплі в вікні, наче сльози.
б’є, втомився, та гучно — таємний грім-щем,
та не лячні мені ці погрози.
як збулося — не знаю, та все сталось так:
я вже плачу нечасто, признаюсь.
та неначе це небо почуло мій знак,
як я щиро ридаю і каюсь.
літо, серпень і дощ, як підтримка моя,
а у тебе все завжди "нормально".
охх душа нечуттєва така є твоя,
а мене рве на клапті тотально!
чую, дощ вже затих, і в душі тиша теж,
і зійшлися знов сили єдині.
так, я плакала! так, я без меж!
так, я вітер в пустині!...
22/08/2014 – 20:30, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
