Радій світу, крихітко маленька,
як весною в небі журавлі.
Понад всі скарби коштовні взяті —
ти найкраща доня на землі.
На долоні маминій — безпечно,
відчуваєш батьківське тепло,
Огортають плекані надії
і твойого Ангела крило.
Посміхайся юнко, час злітає,
не вернуться золоті роки.
Поки серце віддано кохає
та на долю падають зірки…
Будь щаслива, як весна і літо:
радісна, заквітчана, ясна…
Ти — бальзам туманів над рікою,
ще й невтомна пташка голосна.
Дівчино, у білому віночку,
в парі на хрещатім рушнику,
Ладо, захиснице, Берегине,
ти – майбутня мати на віку.
Поміж двох – співзвучне суголосся,
Кожне слово – водоспади рік,
Кожні ранки – плани на майбутнє,
Де господар в хаті – чоловік.
Пані, вам жіночність дуже личить:
Статний хід і блиск хмільних очей…
У зіницях Ваших сонце сходить
й променіє зорево ночей.
Поки усміхаєтесь до світу –
розсвітають ранки на зорі,
Пломеніють мальви біля хати
і радіють внуки у дворі.
Жіночко, із поглядом поважним
і легеньким сумом ув очах,
Скільки зим і весен пролетіло,
а здається, був короткий час.
Молоді літа кудись поділись,
на канапі з Вами – сивий дід.
Бабця, мов кульбабка, – біла-біла
Ви куди ж зібралися… в політ?
Від дитяти, юності у зрілість –
На жінках ТРИМАЄТЬСЯ ВЕСЬ СВІТ!
Дуже гарно 
ЧУДОВО!