Признаюсь чесно, у відносинах я любила ідеалізувати взагалі не вартісних того чоловіків...) ну що поробиш? я вміла любити тільки так. Мабуть тому на сьогоднішній день я бачу кону найменшу похибку чи червоні прапорці. Сьогодні - 2025-й рік, а ще у 2014-му році я писала так:
а в небі сіро й так похмуро...
напевно буде дощ і парить.
а я лечу в думках за мури
буденності, де світ не хмарить.
де вічно, тепло і спокійно,
не відцвітають дикі вишні.
лечу до тебе мелодійно,
і бачить це лише всевишній.
і ба́йдуже, що хочуть люди,
і ба́йдуже - минущі гроші.
і знаєш ба́йдуже, що всюди
говориться про нехороше.
бо мій політ душі повитий
у світ, який немає часу.
бо зупинилась стрілка миті.
життя є вічним, та не зразу.
а знаєш, я сама не можу
летіти однокрила й рада
бо я не ангел і так схоже,
без другого крила - я впаду.
яка ж в польоті дивна сила?
любов в обіймах піднімає.
у нас тоді на двох є крила,
тоді у нас і світ літає...
відчуй, тепло я шлю і світло.
повію словом в мить "кохаю".
ти відчуваєш дотик вітру?
- це я насправді обнімаю...
12/07/2014, м. Тернопіль, вул. Макаренка.
