Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: і поділити світ взялися два діди - ВІРШ

І поділити світ взялися два діди. Владичества їм захотілось дуже. Накоїли такої скрізь біди І те що сталося, насправді, їм баидуже. Горять міста, палають села, Розбиті вщент дороги і мости. Щоб вгамувати спрагу людожера, Потрібно чашу з кров"ю піднести. Розтерзані тіла лежать повсюди. Могил не можуть віднаити хрести. З очима мертвими блукають люди в склепіннях божих долю віднаити. Діди сміються,доріжку кров"ю стелять. Змагаються, хто скільки душ невинних загубив. А там земля ридає і пустеля. А ліс рахує, скільки схоронив. А скільки поле заховало трупів, Щоб звірі не рознесли, щоби спочило тіло. Діди сміються, потирають руки, Щоб тіло їхнє у потугах не зомліло. Їм мало золота і мало діамантів, Їм захотілось в крові покупатись, А в жертву діток малих запросили, В пекельніи схватці з ними милуватись. Будинки в небо простягають залізяччя, Просять у бога дах над головою. А Путін з Трампом розвели багаття, І гріють руки, любуючись собою. Так робляться "діла" у світі нашім, Маразм вирує, старість б"є ключем. І ми в залежності від цих магнатів. Від двох старців, між катом и палачем. Куди ж ми дивимось, закривши очі, Невже не бачимо- планета гине. Розбудіть в душах сни пророчі. Почуите у потугах стогін сина. Ніхто на світі нам не допоможе, Якщо самі ми цього не бажаєм. Невже ми двох старців не переможем. Невже самі себе не поважаєм..