Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Мона Вінчі: Відтінок #9. Мона Ліза - ВІРШ

Так, ти була шедевром у полях моїх зораних, золотою Адель в друзках ночей незоряних. А потім сумно-радісно стало мені - бо уже не сама ти на тім полотні. Ви косплеїли Клімтові кляті цілунки - мої мізки кричали картинами Мунка. Розбивай же мій лувр на щепки-ескізи. Прощавай же, ти вже не моя Мона Ліза. Я відрізала вухо, що в твій голос вчувалось. Я скосила всі соняхи, що повертались услід за тобою... бо ж від твого світла моя зоряна ніч майже перегоріла. * * * Люди - картини. Життя - це митець. Воно ліпить мистецтво із наших сердець. На дні мого лувру у щепках-ескізах лежить, дотліває моя Мона Ліза. Любов - це мистецтво. Люди - картини. Тобі, як Вітрувієву людину, у замкнутім колі оголюю душу. Руки застигли, не доторкнувши. *згадані картини та художники: Густав Клімт - "Адель" і "Поцілунок" Едвард Мунк - "Крик" Вінцент Ван Гог - "Зоряна ніч" і "Соняхи" (крім цих картин він також відомий тим, що відрізав собі вухо) Леонардо да Вінчі - "Мона Ліза" і "Вітрувієва людина" Мікеланджело - "Дотик Господа" (елемент картини, яку також називають "Створення Адама") *Лувр тут: символічний образ серця, в якому "оселяються" "люди-картини"