Сиджу собі у травах,
Читаю “Чорну Раду”.
Прийшла гуцульська тета,
Дала мені розраду:
- Чого сидиш, сумуєш?
Дивися, скільки ягід!
Малини і суниця!
А хочеш, нарви афин!
Піди у гори вище
З Марічкою під руку,
Побачиш, як гуцули
Роботою б’ють скуку.
Пішла я крок за кроком
У гори по травичці.
І задом, і вже боком
Іду я без привички.
І думаю, гадаю:
Не так вже й легко жити
У тих Карпатах, горах
Не рівною ходити.
Краса собі красою,
А всюди є робота.
Гуцули не зітхають,
Бо б’є в серцях “охота”.
І працювать на полі,
І в ліс ходить збирати,
А я то все гадала:
Там тільки віддихати!
11/06/2011 (c. Верхній Ясенів, Верховинського району, Івано-Франківської області)
P.S.: присвячено "Теті" Ганусі, рідній сестрі мого дідуся. Її уже немає серед живих, та спогади про неї завжди будуть теплими у моєму серці.
