* * *
Гуркоти всотав прадавній ліс,
в синяву розтали блискавиці,
посвітліло золото пшениці,
в променях вилискує укіс.
Ледь видніє райдуги півкруг,
фарби м'яко розтеклись у вічність,
нерозтрачена за днину ніжність
осідає маревом на луг.
Після спеки напоїла вщерть
спраглу землю довгождана злива,
теплий липень лагідно й дбайливо
відновив природи круговерть.
Вітерець подався у глушінь,
все гучній пташині переливи…
Як же легко стати вмить щасливим,
важко щастя втримати в душі.
