Лист до жінки ( переказ твору Єсеніна українською мовою, скорочено. )
Ви пам'ятаєте,
Ви все, звісно, пам'ятаєте,
Як я стояв,
Наблизившись до стіни,
Хвилююче ходили ви по кімнаті
І щось різке
В обличчя кидали мені.
Ви говорили:
Нам пора розлучитися,
Що вас змучило
Моє шалене життя,
Що вам пора за справу братися,
А моя доля -
Котитися далі, вниз.
Кохана!
Мене ви не любили.
Не знали ви, що в сонмищі людському
Я був як кінь, загнаний в милі,
Пришпоренный сміливим їздцем.
Не знали ви,
Що я в суцільному диму,
У розвернутому бурею побуті
Від того й мучуся, що не зрозумію -
Куди несе нас доля подій.
Обличчям до обличчя
Обличчя не побачити.
Велике бачиться на відстані.
Коли кипить морська гладь -
Корабель у жалюгідному стані.
Земля - корабель!
Але хтось раптом
За новим життям, новою славою
У пряму гущу бур і хуртовин
Її направив величаво.
Ну хто ж із нас на палубі великий
Не падав, не блював і не лаявся?
Їх мало, з досвідченою душею,
Хто міцним у хитавиці залишався.
Тоді і я,
Під дикий шум,
Але зріло знаючий роботу,
Спустився в корабельний трюм,
Щоб не дивитися людську блювоту.
Той трюм був -
Російським шинком.
І я схилився над склянкою,
Щоб, не страждаючи ні про кого,
Себе занапастити
В угарі п'яному.
Кохана!
Я мучив вас,
У вас була туга
В очах втомлених:
Що я перед вами напоказ
Себе розтрачував у скандалах.
Але ви не знали,
Що в суцільному диму,
У розкиданому бурею побуті
Від того й мучуся,
Що не зрозумію,
Куди несе нас доля подій...
Тепер роки минули.
Я у віці іншому.
І відчуваю і мислю по-іншому.
І кажу за святковим вином:
Хвала і слава рульовому!
Сьогодні я
В ударі.
