Гойдає вітер, мов на каруселі,
На дереві зеленії листки.
Вони на нім танцюють, як веселі,
Усміхнені на святі малюки.
І кожен їхній рух є неповторним,
Легким, неначе птаха розмах крил,
І дихають повітрям животворним,
Що їх бадьорить, додаючи сил.
Листки танцюють, і уже спинити
Вони не можуть танець свій. Пташки
Навколо них літають. Зачепити
Вони не сміють їх у танці. А листки
Усі танцюють весело, без впину
Під подув вітру і пташок цих спів
В цю літню, теплу, сонячну годину,
Купаючись у сяйві промінців,
Які з небес їм сонце посилає,
Які на них воно, мов розлива.
І щастя більшого для них немає,
А щастя кожен лист той відчува,
Хай навіть нам здається, що не мають
Вони в собі ніяких почуттів,
Але вони танцюють і співають.
Танок – це їхній трепіт, ну, а спів –
Це їхнє ледве чутне шелестіння.
Його почує той, хто має слух.
Листки танцюють. Їхнє тріпотіння
У танці тім захоплює мій дух.
І я від них не можу відірвати
Свій погляд той, який, немов до них
Прикутий. Слів не підібрати.
Нема у людській мові слів таких,
Що повністю могли би передати
Нестримний вир солодких почуттів.
Листки ж продовжують все танцювати
Під шепіт трав і під пташиний спів…
Євген Ковальчук, 01. 07. 2021
