Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Пісаренчиха: торговка на довірі - ВІРШ

даремно в терня зерня золоте чекати колосу наївно не вичухає, добривом впаде як кинешся збирати згинеш шипи впинаються шматують в кров змирись то за навчання плата гідна в ніч темну не даруй божественну любов світло відкриє: віддавала свиням гладким щасливим ця чарівна ніч тепло могутніх тіл їх рохкіт спокій і ступінь смороду був не високий і до корита з ними опліч пліч якась приємність теж з якогось боку лупате сонце висвітило вмить свідомістю мурований свинарник а на контрасті свіжий в росах ранок нав’язливо з проміння тче рекламу собі, буттю співливий соловей у просторі без вікон і дверей йому несу добра пшеничне зерня байдуже, що комахи у смаку прийняти мусить данину таку не оцінив блукати знову стерням зробила висновки? щось розумію? ні? і скільки гуль набити ще мені щоб з себе у собі творити цінність? не роздавати в борг, ні під проценти не пхатися тим більш, коли не просять в собі пахати ждати на колосся відповідальністю замкнути в коло цілість буття незнаного вдалося? чи так і побреду у власну осінь торгуючи на роздріб почуттям?