Комусь привидимось легким успіхом,
Комусь захмарними сподіваннями,
Комусь лелечим потужним клекотом,
Комусь болючішими стражданнями.
Хтось зрозуміє й без зайвих слів,
Хтось із словами не зрозуміє.
Хтось увійде в серце за кілька днів,
Хтось і за роки душі не зігріє.
Знати хотілося б кожному хто
Світлом своїм розгонить тумани.
У світі жилося б нам краще, бо
На зраду не здатне лиш серце Мами.
Все інше – ілюзія з наших снів,
Все інше – попіл на рану свіжу.
Коли б не соромились ми почуттів,
То й не ховали би серце у тишу.
