Не печалься, моя мамо,
прожили життя ми,
не пустоцвітом, не надармо...
Пишайся дитями!
Над могилою героя,
стяги жовто-сині,
він життям своїм загоїв,
рани Україні...
Так багато вже героїв,
і одна, лиш, мама,
сяйво сонця манить грою,
в майбуття йде з нами...
Висохнуть усі сльозинки,
заростуть травою,
у солдатиків могилки,
що не вернулись з бою...
Мамо люба,не журися,
у вічності ми-діти,
з нами,рідними,простися,
щоб з небом молодіти...
