Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Мій час - ВІРШ

Корабель вже поплив, бо на палубі стало затісно. Що ж, спасибі йому за знання, що не вивчиш із книг. Ти спитаєш “Шкода?” Я відверто погоджуся “Звісно”. Бо мий час вже минув і я знову до нього не встиг. Ось і випала ніч. Всі заснули в обіймах Морфея. Та не спиться мені. Як мара біля дому застиг. Я турбую ізнов мирний спокій нічної алеї, Щоб зустріти свій час, до якого я знову не встиг. Я у тиші стояв і слова на губах кам’яніли. Я просив. Я благав, щоб віддали принаймні на миг Золотий листопад, у якому ще не догоріли Ми з тобою удвох. І наш час, до якого не встиг. Та ніхто не віддав. Тільки небо давило на плечі. А в знайомих очах був відтінок байдужості криг. Я на щастя, не звик до захланних обійм холоднечі Де ховається час, до якого укотре не встиг. І тоді я пішов, відкриваючи світові спину. І дві лінії сліз, як в дитинстві зросили лице. Боже, дай їм добра. В першу чергу тому, хто покинув. Бо мій час вже минув. Я тепер йому вдячний за це.