Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Доля вдови - ВІРШ

Життя – то долі вишиванка, Де все на полотні однім, І ніжна мамина співанка, І дні тривожні, і сумні. Вдовина доля… Хто те знає, Яка то ноша надважка, Як вона жінку розпинає, А та… живе й не наріка… Зустрілась якось я з одною, А їх немало серед нас, Вдовою стала молодою Через війну, через Донбас… Розумна, добра ще й красуня. Всьому давала вміло лад. Та й про таких тихенько… судять. Хтось навіть б’ється об закад. Життя ж її, як вишиванка, Де темні й світлі кольори, Було і холодно, і жарко. Та так намічено згори. Не раз благала в Бога щастя, Про це її і молитви, Пила своє гірке причастя. Та чи буває у вдови Те щастя, непросте, жіноче, Якого прагнуть всі жінки. Поглянь, лишень, у її очі, Хоч молоді в неї роки, У них побачиш ти багато, Та не лякайся, а читай, Як самота ночує в хаті У дні буденні і в свята, Як снідає вона й вечеря, Й чому у подругах – зоря, Чи прибиральниця, чи вчена, Душа однаково згоря. Й нема кому вогонь гасити, Коли іще й дітей нема, Й на вальс осінній запросити, Бо поселилась в ній зима. Але вдова не нарікає – Такого складу в ній душа… Злослів’я також уникає. А дні спішать її, спішать… Добра невипита криниця У ній лишилась назавжди, Та мала долі підкориться – Життя ж немає без біди… 23.04.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко