*****
Я чую, бачу, відчуваю
На дотик і на смак
На цьому світі, в ріднім кра́ю,
Щоб жив лише усмак.
Хоч неприємні почування
Часами у мені
Є також, та я без вагання
Ті почуття сумні
Усі із серця проганяю
У темне небуття
І навстіж двері відчиняю
Його, і почуття
У нього, мов у дім, впускаю
Лиш світлі, чарівні,
Щоб доленька, яку я маю,
Всміхалася мені,
Де б я не був на цьому світі
І що би не робив,
Щоб в серці я, мов квітка в цвіті,
Цвів пишно, тобто жив
Лиш так, як я того бажаю,
Кожнісінькую мить
Невпинную, що проживаю,
Допоки буду жить,
В часи і добрі, і важкії,
Допоки я дишу
І вірші ті пишу, якії
У спадок залишу
Всім тим, хто далі жити буде
На світі цім земнім,
А також тим, хто ще прибуде
Й теж житиме на нім,
Бо хоч поети також смертні,
Як люди всі, однак
Всі вірші їхні є безсмертні.
Було, є й буде так.
Євген Ковальчук, 22. 06. 2021
