Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Таборовець: Наш НЕ ОСТАННІЙ Дзвоник - ВІРШ

Знов ранок купається в літньому сонці І квіти вмиває в прозорій росі… А Дзвоник Останній в навчальному році Знов тиху втирає в мовчанні сльозу… Розвіємо сум його в просторі часу, Дзвінким переливом усеньким селом... І зайдемо знову до рідного класу, Огорнем його учите́льським крилом… Розквітнемо в посмішках, скажемо:– "Здрастуй!», Школо моя – часу життєвого плин. Тобі я ніде і ніколи не зраджу, Єдині ми в гамі чарівних світлин. За Першим, Останній лунатиме! Доки Із нас хтось топтатиме стежку сюди… А ШКОЛА у снах рахуватиме кроки, Які залишатимуть чисті сліди. Нехай на заваді не стануть причини, Згадати чималу частину життя… Й нові помістити в альбомі світлини Із фейсом щасливо прожитого дня. Л. Таборовець