Весь сморід зібрався докупи,
Терзає жахіттям у сні,
Упали кістками додолу,
Щасливі плани в житті.
Нас знову товчуть як непотріб,
Осміяний тягне на хрест,
Де вирване серце оглушене,
Писклявим криком дітей.
І скільки ми будемо мучитись,
І тіло тягнути з пітьми,
Там вічне кубло у помиях,
Масне розбите чоло.
Давай посміхайся з жадобою,
Землею наповни роти,
Щоб більше не чути прокльони,
Дави нам всім очі, дави.
