Терпка від спеки прохолода,
І непорушний спокій в ній...
На кладовищі біля входу –
Могила в одежі сумній.
Земля з недогляду запала,
Квітують вправно бур’яни.
Тут місця їм знайшлось чимало…
Вже й над хрестом вони пани.
Навкруг – протоптані доріжки
І обереги: хрест, хрест, хрест...
На них – вінків нові маніжки,
Мов Божий їх торкнувся перст.
Торкнувся Бог, та не могили,
А душ дітей, сестер, братів,
Які у серці залишили
Того, хто в Ирій відлетів.
А з бур’янів спадають роси –
Печаль забутих матерів...
Дай, Боже, нам любові досить,
Щоб у душі бур’ян не цвів.
Ілюстрація - робота ШІ
