Я не дивлюсь на інших — всі чужі,
У кожному шукаю твого тіла.
І дотик твій живе ще у межі,
Де серце моє битися хотіло.
Вони сміються — а я собі мовчу,
Бо їхній погляд — не такий, як твій.
Я кожну ніч у спогадах кричу,
Твій голос сниться — лагідний і злий.
Мені всі інші — мов забутий слід,
Ні жару в них, ні полум’я в обіймах.
Ти — мій безодній, мій небесний щит,
З тобою поруч вдома я … А з ними в приймах.
Я не пускаю в серце — ти ще там,
Хоч сам давно пішов і не озвався.
Та я горю — без полум’я, без драм,
В коханому вогні, який ніколи не кінчався.
