Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський: Дитинства озивається луна - ВІРШ

А ті стежки. де бігало дитинство Чагарниками заросли давно, Літає там лиш хуліган-вітрисько І спогадами стука у вікно. Немає із суницями галяви, Там зеленіють сосни молоді Та перешіптуються верби кучеряві, Що вже не можна й вмитись у воді. Ставок же теж заріс і замулився Та жаби кумкають, а були ж коропи, Листям засипало і лісову криницю, Вже не згадать коли хто з неї пив. Бо нікому почистити джерельце, А молодь про криницю ту й не зна. Дитячих років озивається луна І щемом відгукнеться в моїм серці.