2
Тут із шинку, біля брами,
Вийшов лис, гладкий і справний,
То був багатій Микита,
З влучним прізвиськом Неситий.
На торжищі він допіру,
Моркви спродав цілу фіру,
Тож у шинку, як годиться,
Випив пива два барильця,
А потому, та й за вдачу,
Штоф горілки на додачу,
Другу пляшку під пахвою,
Обережно ніс з собою.
Йшов поважно, не підскоком,
Але вже не певним кроком,
Блимав мутними очима,
То на право, то на ліво,
Перехожим, що минав,
З неохотою кивав.
Його знала вся округа,
Мав фільварок він за лугом,
З карасями мав ставок,
Сіножаті і млинок.
Тим всім вправно керував,
Добре їв, солодко спав,
Та, як кожен багатій,
Зиск шукав в усьому свій.
Наймитів не раз дурив,
За роботу не платив,
Як приходив час оплати,
Торгувався так затято,
Наче віддає штани,
Чи останній гріш з казни!
А минулих років зо три,
Геть без зайвої турботи,
Від покосу до покосу,
Віслюка водив за носа.
Буцім той заборгував,
Щось проспав,а хтось украв…
І тепер віслюк вухатий,
Має борг той відробляти.
Тож понурлива коняга,
Віз тягає бідолаха.
На базар та від базару,
Та й ще зверху лиса-скнару!
От і нинішньої днини,
Ще не уївши й бадилини,
Притягнув він фіру криту,
І господаря Микиту,
На вируючий базар,
Продавати свій товар…
Як почув той лис Микита,
Про можливість заробити,
(А від батька мав він спадок,
Був охочим до загадок).
Ще й на чому? На забавах!
Писок видовжив лукаво,
Хитрим оком підморгнув,
Оковитої хильнув,
Своїм черевом огрядним,
Розштовхав людей порядних,
І гукнув: - А щоб я здох!
Якщо це не є горох!
- Що ти, лисе! Бог з тобою!
Не ганьби себе клятьбою!
І здихать не поспішай,
Ти живи і гріш тримай!
Твоя правда, виграш – твій,
Але не тікай, постій.
Може ще одну до пари,
Під литаври і фанфари.
Лис приклався до пляшини,
Облизав на вусах слину:
- А давай! Тільки спочатку,
Відгадай мою загадку –
Йшли два тата і два сини,
В ліс, збирати там малину,
І спіймали три зайці,
Три вухатих молодці,
Але, як воно так стало,
По одному всім припало?
- Тут нема чого гадати,
Можу зразу я сказати,
Один заєць – в одні руки,
Діду, батьку і онуку.
- Все в порядку, ти вгадав,
Гріш назад свій відіграв!
Ну, давай свою хутчіше,
Тільки не просту, складнішу!
- А оце уже цікаво!
А оце вже інша справа!
Ну, добродію, тримайся,
Якщо що, не ображайся!
Стоять вила, а на вилах,
А на вилах тих барило,
На барилі тім кивало,
На кивалі тім моргало,
Над моргалом тим гора,
На горі росте трава,
Якщо знаєш, то кричи,
А не знаєш, то мовчи!
- Отакої! Насмішив!
Я ж складнішої просив.
Думаєш, я не вгадаю,
І людину не впізнаю?
Ти мене не ображай,
А таку от відгадай –
У хатині є бабуся,
Дві доньки, як звуть забувся,
Матерів також там дві,
Не веселі, не сумні,
Ще й онука у хатині,
Скільки ж душ у тій родині?
Розгадаю одним махом,
Троє їх живе під дахом,
Так показує наука –
Бабця, мати і онука.
Отже, друже мій, Микито,
Знову ми з тобою квиті.
Але бачу я, мій милий,
У тобі велику силу,
Ти суперник не простий,
Знаєш толк у справі цій.
То ж давай, щоб ми до ранку,
Не справляли тут гулянку,
Покладемо на оплату,
Скажем, кожен по дукату,
А наступний крок, одразу,
Піднімаємо в два рази,
А потому, ще у два,
Ото буде боротьба!
Ну, а там… Єдиний Боже!
Хай сильніший переможе!
Далі буде...
