Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Костянтин Вишневський: І Ярмарок - ВІРШ

I Ярмарок 1 Ярмарок гуде, вирує, Всяк на нім собі торгує, Хтось завзято продає, І чужеє і своє. Хтось купує, навпаки, Баранів і огірки, Хто коней, а хто підводу, Пампушки, солодку воду, Чоботи, нове, корито, Все тут є, з усього світу! Маєш гроші – налітай, А не маєш, то бувай! І народ тече рікою, Галасливою, дзвінкою, Покупці збивають ціну, Скубуть вуса без упину, І благають і клянуть, Щоб вступили що-небудь. Хоч двояк, а хоч трояк, Що? Не вступите ніяк? Хоч денарій, а чи два, Це ж базар, а не тюрма! А торговці теж не гірш, Не вступають ні на гріш! Тож гримить, кипить торжище, Ми ж підійдемо поближче, І знайомитись будем, З одним знаним казкарем. Ось він власне перед нами, Примостився біля брами. На колінах має ліру, Чорний чуб, засмаглу шкіру, Широченький у плечах, Із смішинкою в очах, Не товстий і не худий, Не старий, не молодий, У такому, скажем, віці, Що ще зиркають дівиці. У пристойному вбранні, Пішаком, не на коні, З того видно – не бідує, Але і не розкошує. Біля нього на осонні, Розімлілий весь і сонний, Кіт лежить, рудий, як глина, З зеленющими очима. То його старий друзяка, Баламут і забіяка, Але то вже інша казка… Тож знайомтеся, будь ласка! Мандрівний поет, філософ, Лірник і сказати просто, Красномовства чарівник, Від печалі рятівник, І тлумач таємних снів, І знавець дотепних слів, Переповістей усяких, І для сміху і для ляку, І казок на всякий лад, Для дорослих і малят. І таких бувало жартів, Що і слухати не варто, І пісень, сумних і славних, Про героїв стародавніх, І веснянок і колядок, І заплутаних загадок. Ось такого чоловіка, За оплату невелику, Скрізь із радістю стрічають, І Аскольдом величають. Ну ж бо люди, як то люди, Хочуть знати все, що буде, Те, що буде, те, що є, Про чуже і про своє. Про пригоди і негоди, Про принцес сліпучу вроду, Про кохання і про зраду, Про вертепи, маскаради, Про походи на війну, І про нечисть лісову. Тож казки оті лунають, Там де слухачі чекають – На базарі, біля брамки, І у лицарському замку, І під стріхою у хаті, І у князя у палаті, А бува і для розваги, У самого короля! А майдан тим часом грає, І танцює і співає, Тут натрапити можливо, На всіляке різне диво. Ось русалка у віночку, Спіймана в дубову бочку, Там, на прив’язі жива, Дика баба лісова, І малий, як черевик, Пелехатий домовик. А в шатрі, поблизу шинку, На циганку схожа жінка, Демонструє якусь чучу, Волохату і смердючу, І бере аж цілий орт, І божиться, що то чорт! Але то неправда ниця, То ж бо муж її – п’яниця! Втім роззявам грошовитим, За розваги заплатити – Насолода і відрада, Хочеш стій, а хочеш падай! Та все ж чудо, з усіх чуд, Це справжнісінький верблюд! Різні пристрасті вирують, У серцях, які торгують, Навзаєм у покупців, Теж достатньо гострих слів. Та для всіх них без турбот, Примовляє пан Аскольд: - Гей ви, ярмаркові люди, Розійдетеся повсюди, Рознесете по хатам, Усілякий різний крам. А ще плітки-переплітки, Назбирані хтозна звідки, І казки для діточок, І чутки для жіночок. Від базарних перекупок, Поголосок цілу купу. Тож про ярмарок на згадку, Відгадайте-но загадку. Хто загадку відгадає, Срібний гріш за те злапає, А хто здужає аж три, Той заробить пів копи! Ну, а хто не відгадає, Сам за те платити має. Хто сміливий – налітай! Розум спробуй свій, давай! Не лови даремно гави, Виграй гріш заради слави! Тож готуйте свої жменьки, Ось вам загадка простенька – Коли був я молодим, Ох набрався я біди, Всяк любив мене й кусав, І щипав мене й кусав, А коли я став старий, Хтось окропом обварив. Вірна відповідь одна, Як у пеклі сатана, Йому з попелу оладки, Ну, а ви мені розгадку! Регіт у юрбі і сміх, Від примовок розбитних. Люди відповідь гадають, Брати гріш не поспішають, Бо не виграєш чужий, Доведеться класти свій. Далі буде...