Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Аскет: Розмова - ВІРШ

Знаєш, я ма́буть не уважно слухав, Метушнею займався і бігав мов гончий пес Мій нюх забитий надто чадінням гумових колес Й не почув ті слова що казались мені у вухо Не почув й не побачив: недоліки за́вжди поряд Недарма сліпить й глушить тих хто баче і чує Але ж ось, я скромно сиджу і натхненно віршую Недарма піднімаючи очі я все ще бачу зорі "Відчує лиш той життя, що відчув ди́хання Смерті Прямою піде лише той, хто був в Круговерті" Що далі? Гортання сторінок шумлять наче хвилі? "Сумує лиш той що утратив натхненні джерела Радіє лиш той хто їх сьорбає спрагло у себе" Спасибі, почув, підіймаю втомлені крила