Берегти себе самотинням...
Будуй свої мури, допоки ще повно надії,
Допоки ще осінь не встигла звести небеса.
Будуй свої мури, аби не писати руїни:
Хай дихає вгору велично-зніміла краса...
Ти одинокий, у за́палі, прірві і думі,
Оголений вічністю, мовби суцільний туман.
Захищений спомином в радості, інколи - в сумі,
Замріяний тишею, мовби густий океан.
І вся твоя сила захована десь під камінням,
На березі ночі, що кинула рання весна.
Дозволь собі правду - пишатись незримо-дозвіллям
І бути самотнім, в оазі живого тепла...
26.04.2025
