Вишивала серцем ще й Душей співочей
Сорочку для сина
Мати, серед ночі.
За вікном дрімала
Білена калина
Ще й в степах всміхався
Чарівник із млина
Закурив він люльку
Говорив з зірками
Простеляв шляхи
Білі між Світами
Борошном засипав
Степи та стежини
І туманом зранку
Обійняв калину
А ота Калина -
загляда в віконце
- Ой там вишиванка
УКРАЇНИ СОНЦЕ!
