Я голос предків, клич народу,
Я крик невтримної душі.
Брехню кремлівської потвори
Рядками буду я глушить.
У віршах все, що наболіло,
Мовчати вже немає сил.
Я словом гострим і сміливим
Пораню, мов списом чорнил.
Я буду правдою кричати
(Хай аж почує небосхил).
Щоб хоч на трохи зруйнувати
Обман, абсурд р*сійських сил.
Тепер рядки пишу про вічне,
Про те, що війни – це лиш смерть.
З віршами робиться простіше
Не розбивати серце вщерть.
У венах кров, як дух свободи,
Бажання жить в душі реве.
Я голос предків, клич народу,
Я слово, що завжди живе.
14.05.2025
©Валерія Кропівна
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946381
Сильний вірш! 
