Я змінила свій образ і колір пасм,
Проміняла какао на терпкий чай.
До війни я вже звикла, та повсякчас
Десь всередині - туга за рідний край.
Я змінила і звички. Пріоритет –
Тепер просто не вмерти в цей страшний час.
От би просто пожити без цих ракет!
От би всіх окупантів прогнати враз!
Колись в серці був спокій, тепер - війна,
Від розбомблених вулиць порожній слід.
Я кричу, що є сили віршами. Хай
Мене чує країна і, може, світ.
Я благаю, позбутись усіх халеп,
Щоб скінчились жалоби і всі плачі.
Я прокинутись хочу не від ракет,
А від кави та миру в своїй душі.
06.05.2025
© Валерія Кропівна
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947750
