Як ти пішов, то я не проводжала,
Ти так схотів , і вирішив все сам.
Я ж своє серце у руках тримала,
Щоб не було потіхи ворогам.
Щоб не було про що їм говорити,
Мої печалі, то лише мені.
Звикала я сама на світі жити,
Не тільки ж того світу, що в вікні.
Ще трохи й посудили, та й забули,
І вже щось інше в них на язиках.
В душі моїй емоції заснули.
Та моє щастя у моїх руках.
Бо кожен з нас іде свою дорогу,
І лиш своє він стоптує взуття.
... Весни діждалась я, і слава Богу,
За день новий, за ласку, за життя.
04/04/2025
