Не ходи за мною,
Наче тінь, журбо.
Прагну я з тобою
Розлучитись, бо
Ти лиш труїш світлі
В серці почуття.
Хай, немов розківтлі
Квіти, все життя
Лиш вони буяють
В ньому. Ти ж іди.
Хай мене сповняють
Лиш вони завжди.
Їм я довіряю
Все своє життя,
А тебе справляю
Я у небуття,
Щоб, журбо, ні в кого
Ти більш не була.
Доброго ж нічого
Ти ввік не несла,
Не несеш, не будеш
Ти нести повік.
В небутті ж забудеш
Про всіх нас навік.
Ми усі про тебе
Позабудем теж.
Житимемо в себе
В щасті тім, що меж
У собі не має.
Будемо в нім жить,
Доки калатає,
Б’ється, стукотить
Серце, бо родили
На цей світ всіх нас,
Щоб у щасті жи́ли
Світлім ми всякчас.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
