Безкраї світанки, без обрію мрії –
З тобою до ранку у хмарах летіла.
З тобою кохала, з тобою раділа,
З тобою плекала безпечні надії.
З тобою відкинула смуток, тривогу.
Забула повчання і пересторогу.
Довірилась, серце у руки вручила.
Стерла я з пам’яті чого мама вчила.
Злетіла до неба. Та боляче впала.
Як би ж розуміла. Якби ж тільки знала…
Не знала, не чула. Повірила слову.
Зустріла – й як вперше у небо стрілою…
Амур жартівник, а я вірю у диво:
Що наша пригода скінчиться щасливо.
Що буде ще ранок, що будуть малята,
Що буде собака, машина і хата.
І буде в нас щастя котитись луною.
Коли все це буде – то тільки з ТОБОЮ!
(27 серпня 2016 р.)
Основне не втратити віру! 
