Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Софія Пасічник: Мавка/Жриця - ВІРШ

У лісі шепоче травиця шовкова, І вечір скрадається тихо, без слів. Шука сопілкар між дерев загадкову Дівицю невідану з марева снів Він чув про красуню – містичну царицю, Що ніжна, як місяць на плесі ріки То серцем до неї лелечим він мчиться, Немов до зорі́, між сезони й роки – О мавко, ти де? – промовляє крізь хвої, – Я мчусь не за славою – серцем іду, Хоч втомлений, та не боюсь злої долі – Повз терни і хащі, любов віднайду А Мавка, осяяна світлом, стоїть. Тривога – в зіницях, та ніжність в очах Про хлопця, в душі що кохання таїть Чувала іздавна, взиваючи в снах Він руку простяг — і засяяв світанок, Бо мрія збулась, заіскрились світи, І Мавка — не тінь вже, не міф, не омана, А дівчина-пісня, рожде́на з весни Вона не тікає – жест любий приймає І тане, як річка між вічних снігів А світ навкруги завмирає, стихає, Сопілка звучить в голосах солов'їв