...а комусь вона здавалась дикою
неприборканою
амазонкою
уявлялась незламним воїном
подорожньою
одинокою
хтось вагався їй посміхнутися
лиш на долі секунди
затримавшись
а комусь про обійми мріялось
парадокс
бо лиш просто мріялось
дехто вперто казав - вона відьма
і чаклує щодня
і ворожить
а комусь чорний колір на сукні
надто скромним був
і не модним
скільки різних було подорожніх
стільки ж саме ввижалось ілюзій
кожен впевнено думав, що може
її правду впізнати й почути
кожен вперто повторював мантру:
"в неї зовсім немає секретів"
а вона посміхалась про себе
маску знову ховала до сейфу...
