Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Білоозерянська Чайка: Абрикоса цвіте - ВІРШ

/рондель/ Абрикоса цвіте, не згинається під вітровієм. Сизе небо печаллю торкає: невже ж бо на сніг? Ось підмерзлий нарцис від негоди сховався, приліг. І душа від подій сьогодення безсило німіє. Скільки ж бід на людей… Мор і війни, удари стихії Замість того, щоб жити й радіти квітучій весні. Абрикоса цвіте, не згинається під вітровієм. Сизе небо печаллю торкає: невже ж бо на сніг? Дуже важко морально: і тіло два тижні хворіє. Сонце моститься зручно за обрій. Тривожний нічліг. Загубилися думи. Вже ранок. А тільки приліг… Десь глибинно брунькують в тобі сподівання й надії Абрикоса цвіте, не згинається під вітровієм.