Услід тобі я кину лиш "Прощай!".
Мені так важко буде це промовить.
Я прошепчу тобі услід "Чекай!",
Але цим повернуть тебе не зможу.
Моя стежино-доле, приведи
Туди, куди не зна дорогу мука,
І дай в своєму щасті заблудить.
У тому щасті, де нема розлуки.
І як той бруд з душі відмить?
І як очистити дихання,
Що в моїх грудях залишив,
У моїм серці на прощання?
І як же не зронить сльозу?
І як не дарувать цілунок?
І як забуть святу весну?
Як позабуть сліпий дарунок?
Ти моє серденько зціли,
Заший недбало по розриву
І там же голку залиши.
Я там їх тисячі лишила.
27 липня 2010 р.
