безбережна,
зіткана з пахощів свободи -
так вона називає власну систему координат
обмежень
страхів
обов'язків
очікувань
берегів не існує,
лише безмежна водна гладінь,
товща води,
мініатюрний острівець
і розхитаний вітрами човник у пошуках суші,
вільний створювати правила.
усі формальності - власні.
суспільні норми і рамки,
здоровий глузд,
обмеження -
такий собі компас:
йтимеш за ним у прірву.
ніхто не здатен втямити,
ніхто не здатен спинити,
тим більше - змусити:
лікуй голову.
один хибний крок - човник втоне.
сподіваюся, він допливе:
очі зорітимуть спокоєм,
сяйво вестиме інших туди, де безпечно -
це один з можливих сценаріїв.
чи варто орієнтуватися на острів?
існуючи в невідомості,
оминати високі хвилі, урагани, шторми,
розглядати сузір'я і визначати за ними дорогу?
вона відпускає човен,
ловить вітер волоссям,
мішає сльози з морською водою.
стань безбережною -
і ніколи не розчаруєшся,
що острів на тебе
не дочекався.
