Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Білоозерянська Чайка: Кобза кличе мир - ВІРШ

Йде бій за рідний край. Твій голос – діб відлуння. Кривавлять рани гіркотою втрат. Співцю народу, грай, До Бога линуть юні. І ронить квіт невтішно білий сад. Творцю правдивих дум, Невигаданих істин, Розповідай минувшину століть. Пульсує слова струм Звитяжця-фольклориста – Назустріч серце тільки відчиніть. Твір оживає вмить: В події історичні Ведуть людей філософи сліпі. Хоробрих не спинить, Перемагають в січі – Про твердь народну кожен піснеспів. Зітхає поводир: Розправив ноги стерті, Речитатив проймаючий не стих. А кобза кличе мир, Красу в рядках відвертих Тобі, кобзарю, крізь віки нести. У твій я вірю дар, Ти, як «людина Божа», Дух предківський звитяжний воскреси. Тож запальної вшквар, Хай ноти переможні Захисникам дадуть козацьких сил