Маленькі ніжки в білих кросівках..
Небо блакитне і бабця поруч...
Цей світ суцільна життєва надія
Для рученяток з барні в долонях.
Блакитні очі , гойдалка, коник,
Бабусин поспіх, загублений поні,
Вибух, вогонь , життя пішло в спогад
У рученяток немає ні віри ні болю(
Немає ні світла ні темряви ,тиша
Суцільне питання, "За що це все Боже "
Матуся ж читала казку про мишку
Яка собі гризла зернятко в сторожі.
Матуся ж казала,війна закінчиться
Поїдем на море, там чайки літають...
Чомусь в укритті коли спали в садочку...
А деякі друзі вже й тата не мають.
Вибух і тиша, Всесвіт крізь попіл.
Білі кросівки , ніжки без сили...
Мамочко , мамо, а як же те море?
Я загубився в цій тиші і хвилі.
Я загубився в світах і надії
Немає бабусі, поламаний коник...
Чому моє тіло стало безсилим
Я ж обіцяв козаком бути ...мамі.
А небо собі затулило фіранки
діти крізь попіл кроком до Бога
Вже не зустрінуть майбутні світанки
І знову у місті виє тривога.
Білі кросівки, барні, і крила...
чорний спогад про все те, що сталось.
За діток ,за те що настільки безсилі
За СВІТ,ЩО БАЙДУЖЕ П'Є СВОЮ КАВУ!
06.04.2025
