Фіалками я устелю
Тобі чоло. Свої надії
Сьогодні, врешті, розіб'ю.
Тепер вже жити я не вмію.
У твої очі зазирну,
У їх безмежну голубінь.
І в них я, любий, потону.
І рятувать мене не смій.
Я сильно так тебе люблю,
Що божеволію, чомусь.
Ти розтоптав мою весну,
А я, дурна, тобі молюсь...
2 липня 2010 р.
