Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: I.Teрен: На милицях сучасності - ВІРШ


I.Teрен: На милицях сучасності - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...

Пошук


Перевірка розміру




На милицях сучасності

I.Teрен :: На милицях сучасності
« Не кажи гоп, поки не перескочиш...» Поговірка І Ніколи кажуть не кажи, – ніколи. Не має сенсу парадигма ця, немає ні початку, ні кінця абсурду, що вертається по колу сансарою во ім’я гаманця. Америка «кришує» Україну як рекетир і поки тліє край, росія заглядає за Дунай, ну а Європа хоче половину усього, що у полум’ї руїни бажає теж присвоїти Китай. Ця візія опереджає карму, яка нікого вже не омине як і невідворотна Божа кара і по заслузі буде кожній тварі, коли Арей війною полихне. ІІ Об’єднуються нації навколо ідей добра супроти осі зла, та істина у тому не мала, що поки влада набиває воло, зомбований електорат спроквола вже доїдає крихти зі стола і вишиває голому сорочку... на перемогу скинемось потрошку, а поки роздягають до гола, наклеюємо фіґові листочки, якщо штани оказія зняла. У цій неімовірній веремії явилися новітні лицедії, що мають індульгенції старі, аби союз мамони й содомії оте несите бидло угорі, усе ще не ударене по тім’ю. не п’яло на очиці каптурі нової інквізиції держави. На мапі світу є вже не одна така, яку годує сатана... і не одним героям вічна слава: кому – почесна, а кому – дурна. Закони є, але немає права показувати, де чия вина. Лакеї, сраколизи, маловіри, іуди і нувориші еліт у кузні часу викували звіра троянського, що розділяє світ. У світлі майже кожної події збуваються видіння Єремії: на свято місце сіли упирі, у рясах біси гидять вівтарі, престолами завідують злодії, а тронами – юродиві царі. ІІІ У боротьбі за фейкові ідеї не сходять із арени фарисеї, та викине, якщо не поглине їх час у цій воєнній епопеї добра і зла........................... ........... не доганяє людство, якою є причина самогубства і хто коли порушує закон. Та не лякає їх Армагеддон, упевнена парафія у тому, що і її теляті золотому везе, коли воно двох маток ссе та б’є поклони ідолу дурдому, який із раю на коні блідому її в зелене пекло повезе.

ID: 1037017
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.04.2025 20:55:29
© дата внесення змiн: 04.04.2025 20:55:29
автор: I.Teрен

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (117)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Олекса Удайко, 05.04.2025 - 09:49
wink ...в свєму, публіциСЦИШному стилі, козаче! apple biggrin biggrin biggrin Ось тільки "Поговір", навільть у зменшувальному варіянті, - пагане слово, та й тхне російщиною! Як психіатр психіатру тобі кажу.tongue hi "Приповідка" - це наше, украінчиське! 12 writer dash
 
I.Teрен відповів на коментар Олекса Удайко, 06.04.2025 - 13:00
apple biggrin ... а деяким зоїлам(пшепрашам) як завжди не однаково, що в лоб, що по лобі. І приповідка, і поговірка, і примовка – питомі українські слова, але в даному випадку якраз поговірка з її смисловим відтінком(ім’ярек) відповідає тексту твору і епіграфу. Поети це відчувають, а віршомази – ні. smile
 
Олекса Удайко відповів на коментар I.Teрен, 06.04.2025 - 14:14
tongue ...а я думаю, чому то в тебе стільки відвідувачів, оракуле?. А то вони, виявляється, зголодніли за лінгвістиикою архаїчного штибу! Он яка черга поетів вистроїлась! biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin

ПОГОВІРКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що поговір. - Ріжні [різні> поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (У. Кравч., Вибр., 1958, 333); На цілий місяць дала [Мадьярка> довгоязиким жінкам предмет до цікавих поговірок і сміху (Мак., Вибр., 1954,120).
2. Об'єкт осуду, розмов, пересудів. А тепер же ти ні жінка, ні дівка, А тепер же ти людська поговірка (Чуб., V, 1874, 337).
 

Нові твори
Доля правди
Поезія для дітей
Крила весни
Поезія для дітей