До нас прилітає синичка щоранку,
Пурхне над вікном і сяде на ганку.
Уважно гляне, навкруги озирнеться,
Зерно поклює і водички нап’ється.
Та й сяде на гілку, що над ганком звисає
І пісню пташину вона заспіває.
Пробуджує ранок і сонце стрічає,
Пташиний хор під небом співає.
Виходжу на ганок синицю вітати,
А вона співає й не бажає злітати.
Разам в дуеті, де-інде співаємо,
З підсвистом моїм в унісоні лунаємо.
Любов до природи — це Божа відрада,
Душею і серцем я Богові радий.
Березень 2025 р.
